Загалом, в світі існує три моделі виконання судових рішень. Є країни, в яких дана система є повністю приватна та існує багато років ( Нідерланди, Франція), наявні країни із виключно державною структурою виконання рішень (їх в світі залишилось лише чотири) та змішаною системою (Болгарія, Польща, країни Прибалтики, тощо) , - до якої долучається і Україна, де конкуруватимуть між собою державні та приватні виконавці. Як відомо, конкуренція сприяє підвищенню рівня надання сервісних послуг і враховуючи той факт, що за 2016 рік виконавча служба за рішеннями по цивільних справах виконала лише 32% - законодавець вирішив за доцільне створити інститут приватних виконавців, що втілилось в новий ЗУ « Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» 02.06.2016 року.

Аналізуючи досвід зарубіжних країн по ефективності впровадження змішаної системи виконання судових рішень варто зазначити, що вона себе виправдовує. Проте, як і в кожному дискусійному питання існують свої прихильники та скептики. Останні стверджують, що в такий спосіб відбувається узаконення рейдерства, колекторської діяльності а особи, наділені даними повноваженнями стануть кишеньковими виконавцями банків та фінансових установ, за для відчуження у людей приватної власності за великі борги. Ми маємо розуміти, що будь-яка новація несе в собі певні ризики. Але якщо ми згадаємо досвід із введення інституту приватних нотаріусів, то дискусії із необхідності такого впровадження були набагато гострішими. Пройшло декілька років і практика показує, що чи то при продажі квартири, чи то з метою виписання довіреності – в 90% випадків ми користуємося послугами саме приватних нотаріусів. Дані паралелі варто проводити, адже з юридичної точки зору приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності, котрі отримують від держави ліцензію і починають виконувати функції, які їм делегувала держава.