Захист прав і свобод своїх громадян, як в державі, так і за її межами, незалежно від місця проживання, при будь-яких зовнішньополітичних, соціально - економічних або інших обставинах, гарантує Конституція України. Для забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб важливо не лише законодавче забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб, а й розробка адміністративно-правового механізму забезпечення таких прав, який би гарантував реальне практичне забезпечення потреб цієї категорії громадян України. Тому питання визначення гарантій, як ключового елементу адміністративно-правового механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, набуває особливого значення та актуальності. Законодавчі основи забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні започатковані прийняттям відповідного закону, а реалізація цих прав, втілення їх в життя, залежить від реальних та дієвих гарантій. Поява внутрішньо переміщених осіб – це виклик для України та її соціальної політики, адже система соціальної підтримки країни не передбачала роботи з такою групою клієнтів, а фахівці не були підготовлені для неї. На низькому рівні й фінансування соціальних гарантій. На сьогодні внутрішньо переміщені особи є найбільш вразливою категорією громадян України, особливо інваліди, люди похилого віку та діти, які потребують невідкладного та кваліфікованого забезпечення їх соціальних прав.

Соціальні права — це можливості (свободи) особи та громадянина вільно розпоряджатися своєю робочою силою, використовувати її самостійно або за трудовим договором, тобто право на вільну працю (вибір виду діяльності, безпечні умови праці, гарантовані мінімальні розміри її оплати тощо), право на соціальне забезпечення, відпочинок, освіту, гідний рівень життя та ін. Вони визначають обов'язки держави забезпечити кожному нужденному мінімум засобів існування, соціальної заможності, тобто так звану соціальну безпеку, без якої неможливе підтримування людської гідності, нормальне задоволення первинних потреб і духовного розвитку [1]. До соціальних прав і свобод громадян України відносять: право на працю (ст. 43 Конституції України), право на відпочинок (ст. 45 Конституції України), право на охорону здоров’я (ст. 49 Конституції України), право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України), право на житло (ст. 47 Конституції України), право на освіту (ст. 53 Конституції України), право на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України), право на безпечне довкілля (ст. 50 Конституції України).