Розглядаючи проблеми розвитку медичного страхування у Центральній та Східній Україні у ХІХ – на початку ХХ ст., потрібно звернутися до положень, що охоплювали соціальну сферу, оскільки за часів існування монархії терміну «медичне страхування» не існувало. Саме соціальне законодавство, яке регулювало правовий статус робітників підприємств, стало передумовою становлення в країні системи медичного страхування населення.

Починаючи із середини ХІХ ст., в Росії відбулося реформування промисловості, а це, у свою чергу, вплинуло на створення системи соціального захисту робітників підприємств. Науковці при дослідженні проблем становлення медичного страхування зазначають, що перший етап розвитку починається з реформ імператора Олександра ІІ. Система соціального забезпечення, яку було створено наприкінці ХІХ ст. на початку ХХ ст., вимагала внесення докорінних змін. При цьому вона певним чином розв’язувала питання надання лікарської допомоги населенню. Тому, можна вважати кінець ХІХ ст. першим етапом становлення вітчизняної системи медичного страхування. Другий етап характеризується створенням допоміжних кас, які збирали з працівників необхідні внески, що згодом витрачались на лікування хворих. Вони отримували пенсію у зв’язку з хворобою, користувалися медичною допомогою за рахунок залізничних підприємств[1, c.28].