Неухильне зростання рівня жіночої злочинності в Україні, обумовлене об’єктивними та суб’єктивними причинами, та кількості жінок, засуджених до позбавлення волі, становить загрозу для нормального розвитку та функціонування громадянського суспільства, оскільки не виконується значна роль жінки-матері, хранительки родинного вогнища, виховательки підростаючого покоління громадян. Можна стверджувати, що жіноча злочинність, як і злочинність неповнолітніх є показником морального здоров’я суспільства, його духовності, ставлення до базових загальнолюдських цінностей.

Питання виправлення та ресоціалізації засуджених в різні часи досліджувалися такими вітчизняними та зарубіжними вченими, як В.А. Бадира, О.М. Бандурка, О. В. Беца, В.О. Глушков, В.В. Голіна, Т.М. Денисова, О.М. Джужа, Н.В. Жевакіна, Ю.В. Жулева, А. В. кирилюк, В.О. Корчинський, В.М. Кудрявцев, Т.В. Кушнірова, В.О. Меркулова, С.В. Нікітенко, О.Л. Пелих, О.М. Подільчак, Г. О. Радов, О.П. Сєвєров, В.М. Синьов, В.В. Суліцький, С.Я. Фаренюк, В.І. Шакун, О.О. Шкутата інші. Але на сьогоднішній день подальшого дослідження потребують питання, пов’язані з вирішенням завдань виправлення та ресоціалізації жінок, засуджених до позбавлення волі з визначенням всіх особливостей даного процесу та використанням останніх досягнень науки та практики, а також аналізом вітчизняного та зарубіжного досвіду у даній сфері пенітенціарної системи.