Процес нормотворчості (створення правових норм) пов'язаний із суспільними потребами, які вимагають правового регулювання. Створення правових норм базується на прийнятих та нормативно закріплених правилах, що містяться у конституції, при цьому держава діє лише в межах своєї правової системи, що закріплена в Основному законі.

Недотримуючись основного принципу – законності чи створюючи закони, які суперечать один одному, взагалі, суспільній системі в цілому, державна влада втрачає авторитет та довіру народу, знижує ефективність виконання правовими нормами покладених на них суспільних функцій.

Процес законотворчості відбувається за дуже складних обставин, нагальність у прийнятті правових норм безпосередньо впливає на якість закону, стабільність правової системи, а отже і на рівень правового захисту громадян.