Загострення проблеми світового тероризму, його руйнівний характер, постійні диверсії та зухвалість проведення цих актів ставлять додаткові вимоги і завдання не тільки перед фахівцями боротьби з ними, а й перед представниками усіх сучасних юридичних кіл стосовно трактування й оцінювання окремих положень, дій і явищ.

Закон про кримінальну відповідальність України передбачає відповідальність за вчинення диверсії, як злочину, проти основ національної безпеки і терористичного акту, як злочину, проти громадської безпеки [2]. Склади цих злочинів мають дуже схожі ознаки, а тому в умовах сьогодення їх відмежування потребує особливої уваги.