Психопатія, як стверджують психотерапевти та психологи, не має ніякого відношення до душевної хвороби. Цей стан людини скоріше говорить про неповноцінність особистості яка формує певний стиль поведінки, що суперечить загальноприйнятим нормам. Психопати можуть бути надзвичайно інтелігентними, чарівними людьми, але все це - лише чисто зовнішні прояви. В душі ж повна відсутність почуттів, вони байдужі до потреб і бажань інших людей, зосереджені тільки на власних інтересах, вкрай егоїстичні і егоцентричні. Психопат не здатний співчувати іншому або відчувати до нього душевне тепло. У нього геть відсутні внутрішні принципи, його поведінка може бути абсолютно безвідповідальним. Психопати схильні порушувати соціальні норми і закони ,вони, на перший погляд, хоч і живуть звичайним життям, проте в дійсності постійно зайняті пошуком гострих відчуттів. Вони можуть справляти враження сильних людей, здатних на сміливі вчинки, але багато в чому це викликано глибокою байдужістю до оточуючих. За зовнішнім чарівністю зазвичай ховається абсолютна, тотальна холодність. Особистість психопата формується в ранньому дитинстві і практично не змінюється до кінця життя. Причини формування психопатичної особистості в сукупності генетичних особливостей і певного виховання з боку батьків. Генетичні особливості всього лише створюють об'єктивно несприятливі умови, але чи виросте психопатична особистість , насамперед залежить від батьків і навколишнього середовища.

Психопатія - це найбільш важкі, незворотні зміни особистості, що не піддаються медикаментозному і психологічному лікуванню. Цілком природно, що найважчі злочини нерідко скоюють саме психопати. Серед юристів багато років не припиняється суперечка про міру відповідальності психопата за скоєне. З одного боку, психопат не є психічно хворим і йде на злочин свідомо, з іншого - він страждає дефіцитом (недостатністю) особистості, тобто не зовсім повноцінний. Психопати частіше скоюють ретельно сплановані, мотивовані злочини. Вони не одержимі нав'язливою ідеєю і здійснюють вбивства свідомо. Тому в цьому питанні є певні колізії, оскільки лікарі не визнають психопатію як душевну хворобу, хоча дослідження в цій сфері вказують на те, що психопатія є незворотнім процесом руйнування особистості, і вона не піддається ніяким методам лікування.