Римське право в період його рецепції піддавалося численним адаптаціям під національне законодавство країн, тлумаченню та переробці. І саме цим шляхом склалося, переважно, у Німеччині XVI-XVII ст. те «спотворене» римське право, яке називалося пандектне право і, що дивно й нелогічно, «сучасне римське право». Поряд з цим, тексти римських джерел піддавалися формально-логічній обробці: з них виокремлювались загальні принципи, які розташовувалися у структурному порядку. Ця переробка не ставила за мету спотворити римське приватне право; вона була історично необхідним процесом пристосування римського права до нових виробничих відносин. Але чим далі, тим більше пандектне право відходило від класичного римського права. Значенню останнього сприяло і те, що тексти римського права стали тією основою, на якій розвинулася, особливо в XVIII і XIX ст., загальна теорія буржуазного цивільного права.

Також треба зазначити, що римське право не мало однозначного впливу на засади романо-германської правової системи. Найбільший влив воно отримало в часи середньовічної Німеччини. Насамперед це обумовлено тим, що ця держава входила до складу Священної Римської імперії, керівники якої зазначали, що вона є спадкоємцем колишньої Римської імперії. А виходячи з вищезазначеного, імператори цієї держави використовували Звід Юстиніна, як державний кодекс, а свої закони вважали його доповненнями. Ці факти спрощували рецепцію римського права Німеччиною.