За роки незалежності форма правління в Україні часто змінювалася у межах республіканської. Суть всіх цих змін полягала у розподілі повноважень між президентом і парламентом. Питання полягає у тому, чому за останні два десятка років так активно переглядалася форма правління в Україні? Очевидною буде відповідь, що кожен новий президент намагався розширити свої повноваження і так само робила і Верховна Рада. Однак, на думку дослідників, Україні притаманне протистояння між противниками та прибічниками сильної одноосібної влади, що склалася історично.

Більшість вчених виділяє 5 етапів формування української державності, першим з яких є Давньоруська держава. Це була ранньофеодальна держава з монархічною формою правління. На думку окремих авторів, Київська Русь не набула завершеного монархічного устрою і протягом всієї своєї історії тяжіла до республіканської форми правління. Наприклад, самодержавною влада великого князя була лише в періоди централізації держави, зокрема за правління Володимира Великого, Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха. Також не було розроблено чіткої схеми престолонаслідування. Важливим є те, що існувало віче – народні збори дорослого чоловічого населення, що вирішували важливі громадські та державні справи. Під час посилення князівської влади віча занепали, але при її ослабленні знову ставали помітним органом. Вплив на рішення князя також мала боярська рада – дорадчий орган при князеві. Тому, князь, боярська рада та віче були елементами трьох моделей управління – монархічної, аристократичної та демократичної [4, с. 54 - 60].