На сьогоднішній день однією з найпоширеніших підстав виникнення цивільних прав і обов’язків є правочини (договори). Питання дійсності правочинів у різний час було предметом дослідження Д.І. Мейєра, В.С. Мілаш, С.С. Потопальського, В.П. Шахматова, Г.Ф. Шершеневича та ін. Водночас в сучасних умовах виникло багато теоретичних та практичних проблем, пов’язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, що зумовлює актуальність доповіді.

Позови про визнання нікчемних правочинів дійсними можуть подаватися у разі, якщо вони відповідали волі сторін на момент укладення попри дефект форми (напр.: ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220), або відповідали справжній волі сторони без достатньої дієздатності (п. 2 ч. 2 ст. 221, ч. 2 ст. 224 тощо). Можливість визнання дійсними правочинів, які є нікчемними через недодержання встановленої згідно із законом вимоги щодо їх нотаріального посвідчення, передбачена ч. 2 ст. 219 та ч. 2 ст. 220 ЦК як одна з форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних відносин.