Здоров’я завжди було найціннішим та найбільшим скарбом для кожної людини, тому питання щодо його збереження та відновлення завжди було актуальним. Саме по цій причині у всі часи професія лікаря завжди шанувалася і відносилася до найбільш важливих. З розвитком людства лікарі отримували все більшу владу над життям та смертю особи. Науково-технічний прогрес лише посприяв зростанню влади лікарів і на сьогодні вона досягла дуже високого рівня. Але , на жаль, практика показує, що лікарі можуть не лише врятувати життя особі, а й значно нашкодити йому. Тому етичним та правовим проблемам медичної науки та практики приділяється велика увага. Особливо гостро на сьогодні постала проблема співвідношення та взаємодії захисту медичної таємниці та прав пацієнта.

Поняття медичної таємниці має глибокі корені. Навіть у найдавніші часи лікарі усвідомлювали наскільки важливо зберігати інформацію про своїх пацієнтів. Доказом цього може слугувати частина «Клятви Гіппократа», в якій говориться: «Я присягаюся Апполоном-лікарем, Ескулапом, Гігією і Панацеєю… що б я не бачив, що б я не чув при спілкуванні з людьми при виконанні своїх обов’язків або навіть поза ними, я буду мовчати про те, чого не слід розголошувати і вважаю мовчання своїм обов’язком».