Визначальним у культурній динаміці в Україні є чітка її спрямованість на створення нової моделі культурного розвитку, яка ґрунтується на креативності та інтеграції української культури у світовий культурний простір, зростання ролі культури у зміцненні позитивного іміджу України у світі [1, с. 76]. Українці віками творили самобутню культуру, успадковуючи цінності предків, осмислюючи надбання інших народів [2, с. 9-10].

Концептуальні засади культурної динаміки в Україні цілком збігаються з теоретичними підходами, які застосовуються у культурній політиці європейських країн. У висновку Ради Європи «Культурна політика України – оцінка міжнародних експертів» зазначено, що протягом останнього десятиліття Європа сформулювала кілька ключових принципів своєї культурної політики. У звіті Ради Європи «In from the Margins» (1997) [3] ідеться про те, що більшість європейських країн здійснюють свою культурну політику відповідно до чотирьох ключових принципів: сприяння культурній ідентичності, культурній різноманітності, творчості, участі у культурному житті.