Дослідження взаємодії правових систем, які є основою правової сфери життя людства, є важливим, адже кожна сучасна нам країна знаходиться під взаємним впливом іншої правової системи. Вважаємо цікавою взаємодію різних правових систем в країнах Близького Сходу саме тому, що протягом історії ці країни досягали найбільшого свого розквіту за часів своєї незалежності та, після втрати останньої, перебували під впливом країн-завойовників. Дослідженням проблеми поєднання різних правових систем займалися такі науковці, як Р. Давид, Н. Фостер та ін. Предметом дослідження є взаємодія правових систем у таких країн, як Ізраїль, Йорданія й Туреччина.

У давнину право в Ізраїлі було дуже розвинутим. Але, із втратою незалежності, на довгі роки Ізраїль опинився під владою загарбників. Проте у 1948 році вдалося відновити незалежність та почати новий етап розвитку ізраїльського права. Правова система цієї країни є фактичним поєднанням континентального з іудейським правом, яке з проголошення незалежності закономірно набуває домінуючого статусу. Проте кожна з цих правових сімей має свою «юрисдикцію». Основною рисою ізраїльського права є те, що основою правової системи є законодавство: закони та підзаконні акти. Вищим законодавчим органом є Кнесет (парламент), який видає закони – нормативно-правові акти, що мають вищу юридичну силу в країні. Підзаконні акти видаються органами виконавчої влади, такими як прем’єр-міністр та галузеві міністерства. Відмінною рисою є відсутність конституції. Роль конституції виконують Основні закони, які мають вищу юридичну силу.