Законодавство у сфері правоохорони щодо надання адміністративних послуг належить до комплексного(міжгалузевого) законодавства оскільки містить норми декількохгалузей права, які регулюють різні види суспільних відносин, що створюютьвідносно самостійну сферу суспільного життя, яка потребує юридично різнорідних способів впливу, що складаються у цілісний комплексний метод. Водночас,сфера надання адміністративних послуг у більшій мірі належить до галузі адміністративного права, оскільки йдеться про суспільні відносини (а саме:адміністративно-правові відносини), що виникають в результаті участі у цих відносинах обов’язкового суб’єкта, що наділений відповідними юридично-владними повноваженнями (орган виконавчої влади, його посадова особа).

Проаналізувавши нормативно-правові акти, що на сьогодні регламентують діяльність правоохоронних органів України щодо надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам, доходимо висновку, що основний нормативний акт, який регулює зазначені правовідносини – Закон України“Про адміністративні послуги”– є на сьогодні недосконалим. До недоліків цього законодавчого акту слід, зокрема, віднести: недосконалість визначення поняття “адміністративна послуга”; неповне визначення кола реальних суб’єктів надання адміністративних послуг, недосконалість визначення критерію плати за послугу; невизначеність критеріїв якості надання адміністративних послуг, стандартів надання послуг і, відповідно, системи контролю за забезпеченням цієї якості.