Безпека людини визнається в Україні однією з найвищих соціальних цінностей (ч.1 ст.3 Конституції України).[1] Звернення до проблем кримінально-правового забезпечення охорони громадської безпеки у теперішній час є очевидним і безсумнівним. Тимчасова окупація Російською федерацією частини території України – Автономної Республіки Крим і міста Севастополь, дії спрямовані на розпалювання сепаратизму і тероризму, створення квазідержавних утворень та організованих злочинних угруповань на території Донецької та Луганської областей є факторами, що становлять загрозу не тільки національній безпеці України в цілому, але і громадській безпеці зокрема.

Одним із злочинів, що посягають на громадську безпеку є злочин, передбачений ст.260 КК України «Створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань». Згідно Стратегії національної безпеки України від 26 травня 2015 року діяльність незаконних збройних формувань входить до актуальних загроз національної безпеки України.[2] Так, згідно до звітності єдиного реєстру досудових розслідувань та звіту Генеральної прокуратури України за 2016 рік було зареєстровано органами внутрішніх справ близько 427 злочинів, передбачених ст. 260 КК України, за станом на вересень місяць, з них провадження направлено до суду, з обвинувальним актом, у 93 випадках. Цей показник значно зріс по відношенню до аналогічних періодів попередніх років. Так у 2007 році зареєстровано лише 9, а у 2008 році – 16 злочинів. Також потрібно зазначити, що у наведених статистичних даних, у деякі роки, навіть не зазначається злочин, передбачений ст. 260 КК України. Отже, спостерігається значне збільшення вчинення злочинів, передбачених ст. 260 КК України. [3]