Розмір шрифту: 

Переклад створює своєрідний зв'язок між різними націями та їх політичною, економічною та культурною діяльністю. Логічно, що саме на перекладачів покладається велика відповідальність наскільки такий зв'язок буде успішним і ефективним. Робота перекладача є досить кропіткою і потребує різнопланових знань, досвіду, а іноді навіть і індивідуального творчого підходу. Однак, не завжди автори перекладу мають авторське право на результат своєї роботи. Цей нюанс залишається поза увагою як під час навчального процесу у багатьох вищих навчальних закладах так і науковій літературі з авторського права, тож перекладачам доводиться стикнутися з цим аспектом вже на практиці. Мета даної публікації полягає в тому, щоб висвітлити питання, на які тексти перекладів розповсюджується авторське право, оскільки навіть їх творці не завжди обізнані у цьому питанні.

Отже, чи буде переклад об’єктом авторського права залежить від типу вихідного (оригінального) тексту. Для цього, потрібно звернутись до Цивільного кодексу України від 02.11.2016 № 435-15 (далі – ЦК України) та Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 27.10.2017 № 3792-12. Згідно з ст. 433 ЦК України [3] та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» [1] об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) та інші твори. Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦК України серед інших об’єктів авторського права, законодавець відносить до їх переліку переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів. Зокрема, під використанням твору слід розуміти його переклад, в контексті п. 3 ч. 1 ст. 441 ЦК України.