Розвиток сучасних інформаційних технологій у 21 столітті вимагає як від законодавця, так і від суду вчасного реагування та застосування їх у правозастосовній діяльності. Технологічний прогрес перетворив світ на електронний та дозволяє використовувати сторонам господарських відносин всі можливості інтернету для спілкування та досягнення певних домовленостей. Вже не можливо уявити собі без електронного документообігу банківські, податкові чт митні відносини. Тому перед суддями постає питання щодо застосування в якості доказів в господарському процесі документів, створених за допомогою сучасних засобів комунікацій, не зважаючи на відсутність або неповне правове регулювання фактично існуючих правовідносин.

Україна намагається відповідати вимогам часу та значною мірою врегулювало питання використання електронних документів в комерційному обігу шляхом прийняття ряду законів – Закону України «Про електронну комерцію» [1], Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» [2], Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» [3], Закону України «Про електронний цифровий підпис» [4] та внесенням відповідних змін у Цивільний кодекс України [5] та Кодекс адміністративного судочинства України [6].