Цивільний процесуальний кодекс України, котрий набув чинності ще 1 вересня 2005 року, закріпив принципово нові засади для цивільного судочинства. Дана система функціонувала допоки не постало питання про введення в дію положень судово – правової реформи, пов’язані із удосконаленням судової системи та чинного законодавства, що до здійснення правосуддя. У зв’язку з цим, актуальним постає завдання, що до удосконалення порядку вирішення питання способу розв’язання заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово та про відвід усього колегіального складу суду.

Згідно до ч. 2 ст. 24 ЦПК України, заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. У тому разі, якщо справа розглядається одноособово суддею, питання про відвід цим суддею і вирішується. Інакше вирішується питання що до розгляду заяви про відвід кільком суддям або усьому складу суду – простою більшістю голосів. Як у першому, так і у другому випадках в обговоренні питання що до обґрунтованості заяви про відвід приймає участь і суддя, якому він заявлений. А це, в свою чергу, дає можливість впливу на результати розгляду заяви з боку судді, якому відвід заявлено. Цілком зрозуміло що суд якому заявлено відвід на підставах передбачених п.2 та п. 4 ст. 20 ЦПК України таку заяву не задовільнить, про що свідчать приклади судової практики. До того ж , ЦПК України не передбачає можливість оскарження ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про відвід суду.