З початком незалежності України та лібералізацією суспільних відносин постала потреба у створенні недержавного судочинства – системи третейських судів. Створення недержавного судочинства було зумовлено намаганнями вирішити спір без участі держави шляхом використання альтернативних засобів. Сам по собі третейський розгляд і став альтернативою.

Закон України «Про третейські суди» був прийнятий 11.05.2004. Під час його розробки законодавець керувався досягнення теорії та практики зарубіжних країн. Так, більшість норм були запозичені з відповідного закону Російської Федерації. Закон визначив третейський суд як недержавний незалежний орган, призначений для вирішення суперечок, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, та утворюється фізичними та юридичними особами. [1, 3]