Інформаційне суспільство – так світова спільнота окреслила сутність сучасного розвитку соціуму, а тому не дивно, що саме інформація є його головним інструментом. Активне її використання спонукало створити спеціальні правові норми, що могли б контролювати її обіг. Українське законодавство закріплює принцип вільного доступу до даної категорії, проте з кожного правила є виключення. Існування інформації з обмеженим доступом з одного боку обмежує права громадян на отримання необхідних даних, але в той же час забезпечує охорону їх приватного життя. Мова йде про банківську таємницю, розголошення якої в процесі цивільного судочинства може мати наслідком порушення прав клієнтів банку.

Поняття про даний різновид інформації головним чином міститься у Цивільному кодексі України (ст.1076) та у Законі України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон), хоча її можна певним чином віднести до складової приватного життя особи (ст. 32 Конституції України). [1] Що ж є банківською таємницею? Закон визначає її як інформацію щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку під час обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при представленні послуг банку (ст. 60). [2] Таким чином, це обов’язок суб’єкта, уповноваженого зберігати такого роду інформацію (банку), щодо забезпечення її цілісності та недоторканності.