Більшість освітянських термінів знаходять свої витоки у Середньовічному університеті як загальноєвропейському освітньому просторі. Єдність віри, церкви та світобачення середньовічної Європи, функціонування латинської мови як перстратної (тобто культурного діалекту), стабільність систем викладання в різних регіональних навчальних закладах, університетські цехи, загальноєвропейське визнання учених ступенів перетворили Старий Світ на єдину державу школярів та науковців, державу без кордонів – політичних, соціальних, регіональних, національних, мовних, а її мешканців – на космополітів з правом та можливостями вільного пересування по усьому континентові Pax. Оскільки характер середньовічної науки й система навчання всіх університетів того часу мали були приблизно однаковими, відповідно, конвертованими були освітянські терміни.

1. Школяр, студент – будь яка особа, яка має відношення до процесу пізнання, університетський учень без права викладання. З лінгвістичної точки зору терміни «студент» та «школяр» рівноправні за значенням, проте різні за походженням.