Запровадження довічного позбавлення волі як альтернативного варіанта смертної кари відповідає сучасним уявленням щодо гуманізму у сфері застосування покарань та поводження із засудженими. Але питання виконання покарання у виді довічного позбавлення волі є доволі проблематичним з точки зору теоретичного обґрунтування і викликає інтерес багатьох науковців, які висловлюють різні думки з цього приводу у зв’язку з відносною новизною цього виду покарання та досить незначним терміном вивчення зазначеної проблематики.

Нині діючий Кримінальний кодекс України не дає поняття довічного позбавлення волі. Із врахуванням положень ст. 50, 63, 64 і тих статей Особливої частини Кримінального кодексу, які передбачають покарання, можна сформулювати, що воно є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної виною у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, і полягає у безстроковій (по життєвій, до кінця життя) ізоляції засудженого від суспільства шляхом тримання його у спеціально призначених для цього кримінально - установчих установах.