Життя кожного з нас можна умовно розділити на суспільне, тобто публічне та особисте – приватне. Особисте життя в свою чергу має досить інтимний, сімейний характер і, як правило, приховується від очей сторонніх осіб. Але, на жаль, останнім часом інформація, яка має особистий характер, тобто повинна бути таємницею, розголошується, при цьому завдаючи особі значних моральних страждань а іноді навіть і матеріальну шкоду (звільнення з роботи, втрата клієнтів, тощо).

Інститут права на особисте життя є порівняно новим в Україні, але при цьому варто зазначити, що він пройшов досить довгий шлях становлення. Уперше особисте життя як об’єкт юридичної охорони був зафіксований Конституцією Української РСР (1978 р.) До цього часу законодавством лише охоронялись певні аспекти особистого життя громадян, такі як недоторканість житла, таємницю листування і т.д. На сьогодні це право знайшло своє закріплення в Конституції, інших нормативно-правових актах (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс і т.д.)