Основним договором у сфері капітального будівництва є договір підряду на капітальне будівництво, за яким, згідно з ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. [1] (далі – ГК), одна сторона (підрядник) зобов’язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об’єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об’єкти і оплатити їх. На підставі ч. 2 ст. 317 ГК, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. [2] (далі – ЦК) про договір підряду, якщо інше не передбачено ГК. Зокрема, ст.ст. 875-886 ЦК врегульовано порядок укладення договору будівельного підряду, за яким підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З цього приводу Н.С. Кузнєцова і Р.А. Майданик зазначили, що правову колізію між ЦК та ГК щодо назви цих договорів певною мірою нівелює ідентичність предметів зазначених правочинів, з урахуванням правила про проведення виявлення природи правовідносин за їх змістом, а не за назвою договорів, що їх регулюють [3, с. 414]. Однак, слід погодитись з думкою В.С. Щербини, що ситуація, коли привертають до себе увагу не лише змістовні розходження в статтях, що регулюють тотожні підрядні відносини, але і розбіжності в термінах, якими в зазначених кодексах позначаються однакові за змістом підрядні договори, має бути виправлена як шляхом узгодження змісту норм обох кодексів, так і шляхом уніфікації термінів, що вживаються в них [4, с. 585].