Розмір шрифту: 

На сьогоднішній день у цивільному судочинстві судді при вирішенні матеріально-правових спорів використовують загальні вимоги позовного провадження, незважаючи при цьому на характер і складність певної справи. В багатьох випадках це призводить до затягування розгляду справи, разом з чим затягується і захист порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Бувають випадки, коли вимоги заявника не викликають сумнівів щодо їх підстав, враховуючи зміст і якість доказів, наданих заявником в обґрунтуванні своїх вимог.

Спрощення, скорочення, здешевлення судової процедури; відсутня стадія попереднього судового засідання; відсутність потреби виклику сторін для заслуховування їх пояснень; відсутність причин для проведення відкритого судового засідання з усіма процесуальними діями- це лише частина ознак, які відрізняють наказне провадження від позовного. Отже, наказне провадження - цесамостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою наказного провадження. Слід зазначити, що основна умова даної судової процедури є наявність у заявника безспірної вимоги, що має підтвердження в належно оформлених письмових документах. Також у статті 96 Цивільно Процесуального Кодексу зазначені вимоги за якими може бути видано судовий наказ